Я просто блукаю у цьому безсоромному місті,
І ніхто з цих присутніх не чує мій плач,
Мені з вас, так як з мене немає ніякої користі,
Тільки ніч підійшла, і прийшов мій "палач" ...
Час так швидко лине з під ніг несподівано,
І повсюди лиш лід, такий як моя душа,
Чорна й слизька, від цепів розмальована,
В ній немає нічого, лиш одна метушня ...
Я не знаю коли вже це все закінчиться,
Може завтра, можливо ніколи, та біль,
Мов би кінчиком леза по тілу безжально точиться,
Й після цього сипле на рану болючу сіль ...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311540
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2012
автор: Віктор Непомнящий