Всі дарують троянди до болю сліпучо-червоні.
Я ж тобі подарую осіннього листя букет.
Я його покладу у твої найрідніші долоні,
Ну а ти відчини, відпусти моє серце з тенет.
Ну навіщо тобі це моє запізніле кохання,
Коли навколо тебе десятки красивих дівчат?
Наша зустріч мине ніби перша, насправді ж остання.
Хай про неї у парку дуби величаві мовчать.
Хай нікому не скажуть, як стрілося літо з весною.
І як очі горіли, кричала від болю душа.
І слова:»Я не можу, не буду, коханий, з тобою…»
Вони наше життя на дрібнії уламки крушать…
Всі дарують троянди до болю сліпучо-червоні.
Я ж тобі подарую осіннього листя букет.
Я його покладу у твої найрідніші долоні,
Ну а ти відчини, відпусти моє серце з тенет…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311612
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.02.2012
автор: Олена Іськова-Миклащук