Ти пройдеш вулицею, не поглянувши на неї.
Ну хто вона? Минулий спогад чи забутий сон?
Вона людина, що заблукала в холодній пустелі,
І у якої відібрали вогонь.
Ти пройдеш вулицею, не поглянувши на неї
Без краплі провини в очах.
І зів’януть всі її світи зелені,
Які вона несла тобі в руках.
Ти пройдеш вулицею, не поглянувши на неї,
І піде вона по життю, ледь стримуючи біль.
І ще довго стукатиме в зачинені двері,
Тримаючи тягар невідданих почуттів.
Ти пройдеш байдуже і підеш далі,
Не помітивши в її очах благання.
І вибухнувши, зітліє на небокраї
Її нікчемне і жалюгідне сподівання.
Мине час і по вулиці йтиме вона,
Дивлячись вище, ніж собі під ноги.
А може і на душі буде весна,
І не буде розбитою її дорога.
Пройде вона, не помітивши тебе
Серед юрби, яка кудись поспішає.
Давно, ще в минулому згоріли мости,
Які, здавалось, вас на вічно єднали.
Вона піде далі гордо і поважно,
Поринаючи у буденність людського буття.
І ніхто, ніхто не дізнається,
Як важко під серцем носити невіддані почуття…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311740
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2012
автор: Озелла Радукевич