Доріг багато, але та єдина,
Якою ти життям ідеш до храму.
Та, інколи, її мина людина,
Не бачачи ніякої в тім драми.
Їй є що пити, їсти є доволі,
Живуть в достатку діти і онуки,
Вона чужого не відчує болю,
Її сторонні не торкнуться муки.
І вік живе, не знаючи біди,
І де у неї совість не пізнає.
Є у заповідях Божих: Не кради!
Та хто з таких цю заповідь читає?..
2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311751
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2012
автор: Патара