В дощу завісу, в морок ночі
чимдалі від байдужості людей
втікаю я від зла очей німотних
у майбуття незвичності ідей.
А завтра погляд спиниться на слові
в якому ласки так благаю на зорі
і буду з вірою чекати я на потяг,
що понесе у безвісті земні.
Біжу, а дощ панує десь у небі,
змиває струнами прощань
покірні стебла
рослин живицю коси росяні.
Не скажу я ніколи: "Від Любові", -
але той погляд ще живий,
ніхто не знайде ключ до слова,
що обіймає мов єлей.
Розлуки тихої в хвилинну непокору,
крадучи мрію правди у ночі
забуду я, щоб ти придумав знову
в дощу потоки очі неземні.
Дорога втечі згубиться крізь сльози,
що десь у повінь стримує весь світ.
Та сонцем світлим крізь глуху негоду
я подарую марево краси.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311917
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2012
автор: Dreaming of You