Здійміть до неба стомлені долоні,
І хай уста промовлять щіпку слів,
Аби душа зігрілась у молитві,
І тілу відпустився смертний гріх.
Моліться у дні радісні й скорботні,
У миті щастя і години сліз,
Хай смуток вас полише в святій прощі,
І рани залатає Монастир.
Бо в тім і є найбільша ваша сила,
Хоч хрест важкий,і терен вкрив шляхи,
Лише ота молитва вічна, щира,
Тримає людство вже які віки.
І мов ікона жалісно благає :
"Покайтесь люди поки є ще час,
Коли в вас віра в душах не погасне,
То лиш вона зішле вам благодать.
І не лукавте-досить зради Юди!
Ідіть у світ й усім чиніть добро!"
Бо ті лише щасливі будуть люди,
В чиїх серцях залишиться Господь!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=311941
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.02.2012
автор: Solomia