Пам'ять з часом ослаблює туга
І життя повертає за ріг.
Образ твій запорошила хуга,
Загубив в ній я свій оберіг.
А за ним – незахищені мрії,
Нездоланність шляху вороття.
Перехрестям злилися з ним тіні,
Зазивають в полон забуття.
Переймаюся тільки одною
І, запавшись на неї, біжу:
«Забери мене знову з собою,
Я без тебе давно не живу!
Забери… Забери…» Спотикаюсь…
А на тіні лежить оберіг.
Хтось торкається і… просинаюсь.
Шлях до тебе здолати не зміг.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312106
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.02.2012
автор: Г. Король