У темряві вікна квадратик,
В пітьму ховаються кути,
Заснув у шафі Твій халатик,
Десь снігу всипало багато
І десь серед зими є Ти.
Повільно капають хвилини
Моїх розлук, Твоїх розлук,
Та залишається єдине,
Таке мені неповториме
Тепло Твоїх маленьких рук.
Мені без Тебе одиноко,
Я наче вовк в сліпій норі,
Я все вимірюю на кроки,
Пройшли усі розумні строки,
А в небі все нема зорі.
Чи я в житті десь заблудився,
Чи Ти десь збилась нанівець,
Чи місяць хмарами закрився,
Чи кришталевий штоф розбився,
Чи просто наступив кінець?
Мете і дико завиває
Зима в затулене вікно,
Тепла не було і не має,
Кому молитися не знаю,
А може просто все одно.
Та жевріє в душі надія,
Що не даремно я любив,
Прийде з небес моя месія,
В душі моїй тепло посіє,
Яке я просто розгубив.
Бо десь у снігових заметах
Ще залишилися мости,
Десь зовсім близько, чи далеко,
Немов поранений лелека
Мого тепла чекаєш Ти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312173
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2012
автор: kalush