У світі, де теплий Гольфстрім
Розтоплює льодяні пальці, і
Невже нема місця мені,
Поки мозок мій ще в прострації?
Замерзну я вранці, і сніг
Покриє мене теплим інеєм.
Рахую до трьох, а на три
Замерзну, бо ж хто мене стримує?
Даремно доводжу собі,
Що це все - лиш сон, тільки манія,
Що десять яскравих снопів
Впадуть з сонця - враз і розтану я.
А вітер останнє тепло
Тим часом з-під ковдри виманює.
Не бачиш - уже розцвіло,
Забуло, що в мене ще рани є.
Я сильна сказати "привіт",
Слабка мовити "до побачення",
Отак, не лишивши завіт,
У всіх не просити пробачення.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312182
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.02.2012
автор: Redsailers