Зітру з лиця нудну міміку, відкрию очі
Погляну у вікно, подумаю, аналізую,
Прийдуть нарешті спокійні, тихі ночі,
Так, я вже посміхаюсь, я вже не сумую.
За чашкою кави, пролетить в думках усе,
Дитинство, голодний гуртожиток, перша робота,
Приємно, що спогади на собі усмішка несе,
Перша близькість, ніжність , турбота.
Перші життєві негаразди, проблеми
Тепер смішно. Як міняється погляд з роками,
Тоді це були такі непереборні делеми,
І батьків тривожили дурними дзвінками.
І розумію.. зараз це така ж проблема як тоді
Здається що світ зупинився,
Та відповідь проста, її находжу в собі,
Не для печалі чи суму я народився…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312261
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2012
автор: oleg lytvin