Я не вірю в богів із книжок,
не починаю свій день з молитви,
я забула дорогу стежок,
що вели мене колись з пустою вірою до церкви.
Жаль тільки те,
що куполи на них не золотові-
вся цінність в грошовім металі..
Що буде далі?
А далі не молитва
допомагатиме у згубі людей,
далі переповнена скриня данини,
служитиме для підтримання далеких від праведності ідей.
Переповнюються мої храми
вірою в духовне життя,
але релігія надалі з вами,
з вами й іллюзії пусті бачення.
Так,я не вірю в богів,мені легше живеться,
хоча б якась свобода,
коли вільніше дихається,
коли немає фатального значення біда,
коли вільна й спокійна хода..
Я за добро яке живе у кожній людині,
за віру в цінності цього світу
й кохання світлі промені,
що вливаються в мою душу..
Я люблю архітектуру церков,
хоча вірою цією не живу,
мені подобається запах кадил,
й спів церковного хору.
Але я не вірю в богів з книжок,
не починаю свій день з молитви,
я забула дорогу стежок,
що вели мене колись з пустою вірою до церкви.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312284
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 08.02.2012
автор: Elfi Sevenlen-Rosayr