І не заміжня ще, а доленьки немає.
Усе не так, як у щасливих пар.
Вона його голубить, доглядає,
Їй мріється заквітчаний вівтар...
А він мовчить. З роботи на роботу,
Увечері до друзів на пивце.
І руки металеві, мов із дроту,
Щоночі її стискують кільцем.
Прийде з роботи — порвані шкарпетки,
Брудна білизна, зім’ятий піджак.
І на сорочці слід від губ кокетки,
А від зарплати куций четвертак.
А далі знову каяття і сльози.
Вона ж простить, не кине, не піде,
Ковтне, мов ліки, всі його погрози,
В прокислих спогадах кохання віднайде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312380
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2012
автор: Олена Іськова-Миклащук