Кола на воді

Ну  ось  і  все.  Між  нами  знову  -  прірва.  
Її  не  подолаю.  Тільки  біль  
в  душі  моїй,  палкій  і  непокірній,  
що  марних  не  облишила  зусиль.  

Байдужість  бачу  у  твоїм  обличчі  -  
це  гірше,  аніж  тисяча  образ.  
Мить  щастя  промайнула  -  знову  звично  
пишу  про  тебе  -  але  не  про  нас.  

На  самоті,  щодня  у  чорній  скруті,  
не  впораюся  з  ламкістю  подій.  
Думки  мої,  тобою  не  почуті,  
розходяться,  мов  кола  на  воді.  

Ну  ось  і  все.  Так  смішно  і  картинно  
я,  мабуть,  виглядав  в  твоїх  очах.  
Себе  я  звинувачую  невпинно,  
хоча  вже  більше  нічого  втрачать.  

Пробач  мені  цю  зайву  романтичність,  
пробач  усе  -  й  забудь,  бо  саме  час.  
Мить  щастя  промайнула  -  знову  звично  
пишу  про  тебе  -  але  не  про  нас.  

На  самоті,  щодня  у  тому  ж  пеклі,  
існую  без  підстави  для  надій.  
Думки  мої,  безглузді  та  відверті,  
розходяться,  мов  кола  на  воді...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=31241
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 26.06.2007
автор: Скамандр