Ну як так жити,мовчки
Як думати,не знавши
Як судити,не розумівши
Як встати,впавши
Питання це чи відповідь
Життя одне чи сотнями
Дрімучий ліс із соснами
Встоїть воля й ми
Казковий світ цей морок
У ньому весело від суму
Тут нема нікого, я сам
Нема тепер й цього шуму
Дива тут не бувають
Тут темрява повсюди
Я тут один, такий веселий
Тут сам творю свої етюди
Нависла біла хмара
Сліпила чим дужч мене
Я вибрався,а світ довкола
І біля ніг яблуко ренет
Я змалював такий собі портрет
Цікаво може дійсно я поет
Чи це у собі, чи тет-а-тет
Та в голові один лише секрет
Він не поганий й не хороший
У ньому цінності й нема
Та й зовсім він нікому не потрібен
Потрібне слово і чорнило для пера
Щоб розписати душу свою
Щоб огорнути світ собою
Щоб бачити життя а не журбу з бідою
Я просто навсього готовий вже до бою
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312412
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.02.2012
автор: Bodinik