урбанізоване намисто ліхтарів
просіє тишу заспаного міста
тут чутно кроки вивержених сліз
вулканізація асфальтового серця
із лави смутку витікти байдужо.ю
скульптура.. ти лише скульптура
шкода, що архітектор не забув про очі
в клітці. лишили споглядати
світ
і
рани
..такі пекучі сльози
крізь холодний камінь..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312472
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2012
автор: мелодія сонця