Якби мені ензиму,
що не боїться стуж -
я б тугу цю озиму
перемішав чимдуж,
заправив би ферментом
і дочекався див,
щоб сум одномоментно
у ром перебродив.
У чайнику старому
закип'ятив би ель
уполовину з ромом
і цвітом конопель.
Тоді б напився ґроґу
з божественним смаком,
щоби забути лоґін
у себе_крапка_ком,
щоб не бубнив у скроні
обридлим цвіркуном
свої думки скоромні
простуджений ґеном,
не скаржилося - глухо,
немов старий рояль,
в моє середнє вухо
напівостигле Я.
7.02.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312483
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2012
автор: Ярослав Петришин