молячись на полицях стоять керамічні ангели,
вони як міні пам’ятники спогадам з твоїми ВІДБИТКАМИ губ,
які завжди нагадують про щось приємне, чиюсь усмішку…
на запилених місцях старих "креденсів".
розкидані шкарпетки й старенький диван,
який своїм скрипом розхитаних ніжок,
нагадує про «КОЛИШНІХ» яких тримають пом"яті простині
холодні ранки та розлитий чай… бавляться в піжмурки у кутку.
світлом що світить на стелю...
притулиш до щоки свою віддану коханку-сентипонову подушку,
тому що на справжню у тебе алергія так як і на почуття відданості.
сповідаєшся так що тебе чують образки бо вони твої вуха і твоя совість,
яка відсиріла мокрим місцем під диваном…
щовечора "остатніх" п’ять сантиметрів нікотину,
після чого ти кажеш що завтра буде нове життя,
і з’явиться веселка наче у кольоровому кіно із хепіендом,
в однокімнатній квартирі гуртожитку…обманюєш сам себе,
зранку кава в великій чашці,
з чиїмось іменем і намальованим медведиком який підло посміхається,
і замінник,замість цукру із ложкою диму натощак.
і це все було би повною фігнею,
якби ти не втикав у вуха щоранку навушники як затички,
від довколишньої моди і гламуру і пустих теревень в маршрутках,
чи трамвайних зупинках...
встромивши ніс у вікно…
І злий водій який колись таки довезе тебе до кінцевої...
якщо ти незабудеш...вийти вЧАСно!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312557
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2012
автор: MADLEN