Забери мене в своє життя, єдиною.
Я його вуаллю устелю, святинею.
Я роститиму твоїх дітей, своїх, наших.
А коли хворітимеш, годуватиму кашкою.
Забери мене в своє життя, мамою,
для сердець, які є, які будуть…самих-самих.
З твоїми очима, моїм поглядом,
які не дають спокою,
кричать, бігають, обіймають… нас за шию руками.
Забери мене в своє життя, вічністю.
Я його розмалюю, додам комічності,
щоб текло довше. Я наповню келихи сонцем, а стіни – теплом.
На колись спроектованих тобою поличках знову буде фотоальбом.
Я розставлю квіти
по всіх кутках,
щоб було легко і світло. А ти… ти нестимеш мене в руках,
щоби просто жити.
Як шкода, що ти щасливий один, за сотні кілометрів, десь у квартирі з Ехо ночуєш.
А я днями ковтаю своє життя, не в силах сказати тобі в очі…
«Забери мене, чуєш…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312606
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2012
автор: Діана Сушко