Відкрите море твоїх обіймів так ніжно манить,
Що к бісу берег, набридло вже каботажне плавання!
І хай ця солона вода лиш роз’ятрює рани,
І хай я холодна, безпристрасна, знай – то все вдавано!
Поборсатись трохи хочу в буйно-скажених хвилях.
І щоб не тікати від навіжених синів Еолових,
Щоб небо відкрите лякати своїм божевіллям,
І жодної краплі здорового глузду у головах!
Таке зухвальство, нервово курить маяк у далях,
Аж в сяйві обрій горить, та ми уціліли нібито.
І, знаєш, ніщо - ні глибини, ні шторм - не лякає,
Боюся тільки в пориві пристрасті море випити.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312628
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.02.2012
автор: SinusoЇda