Я затухаю…

Я  затухаю...  Ти  не  любиш...  Ні,  ти  не  любиш...  Я      
                                           одна..................

Що  ж  робить?  -  Мене  не  любиш...
Б'юсь  лицем  як  риба  в  лід...
Вже  нічого  і  не  скажеш...
Коли  з  тобою  -  все  як  слід.

Відчуваю  -  ти  колючий,
Ти  колючий  як  їжак.
Тільки-от  їжак  -  він  добрий
Ти  ж  у  нас  на  злість  мастак!

Ти  хлопчина  в  душу  всівся
І  вмостився  позручніш.
Тільки  от  для  мене  місця
Ти  залишити  не  зміг.

Ні  -  я  скаржитись  не  буду
Лиш  тут  справа  у  мені.
Однак  й  покинути  не  можу...
Бо  все  одразу,  як  в  пітьмі.

Колись  при  зустрічі  одразу
Одну  людину  нагадав...
А,  знаєш,  це  була  та  Юля
Яка  любити  не  могла...

Вона  тоді  не  знала  звіра,
Але  й  любов'ю  не  жила.
А  тут  -  неначе  нові  крила:
Взлетіла  і  забула  я

Про  те,  що  я  одна  злітаю,
Що  радість  лиш  моя  була.....
Вона  затьмарила  весь  розум,
І  жити  більше  не  змогла

Без  звіра...  Та  дурненька  та,
Що  вірила  в  небесні  сили,
Які  б  з'єднали  їх  обох
Любов'ю...  Не  одной  навіки

Любов'ю  тою  не  земной.
А  той  любов'ю,  що  не  знає
Ні  болю,  зради,  ні  тривог.
Хоч  і  у  звіра  є  ті  крила...

Та  він  літає  до  кількох.
Кількох  одразу  -  
Він  же  хлопець
А  хлопцю  можна  й  багатьох....

Йому  прекрасно:  десь  погано  -  
"Забуду  цю,  є  ще  ж  одна..."..........
За  що  це,  Боже,  покарання  -  
Любити  цього  юнака?!....

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2012
автор: Adele