Я затухаю... Ти не любиш... Ні, ти не любиш... Я
одна..................
Що ж робить? - Мене не любиш...
Б'юсь лицем як риба в лід...
Вже нічого і не скажеш...
Коли з тобою - все як слід.
Відчуваю - ти колючий,
Ти колючий як їжак.
Тільки-от їжак - він добрий
Ти ж у нас на злість мастак!
Ти хлопчина в душу всівся
І вмостився позручніш.
Тільки от для мене місця
Ти залишити не зміг.
Ні - я скаржитись не буду
Лиш тут справа у мені.
Однак й покинути не можу...
Бо все одразу, як в пітьмі.
Колись при зустрічі одразу
Одну людину нагадав...
А, знаєш, це була та Юля
Яка любити не могла...
Вона тоді не знала звіра,
Але й любов'ю не жила.
А тут - неначе нові крила:
Взлетіла і забула я
Про те, що я одна злітаю,
Що радість лиш моя була.....
Вона затьмарила весь розум,
І жити більше не змогла
Без звіра... Та дурненька та,
Що вірила в небесні сили,
Які б з'єднали їх обох
Любов'ю... Не одной навіки
Любов'ю тою не земной.
А той любов'ю, що не знає
Ні болю, зради, ні тривог.
Хоч і у звіра є ті крила...
Та він літає до кількох.
Кількох одразу -
Він же хлопець
А хлопцю можна й багатьох....
Йому прекрасно: десь погано -
"Забуду цю, є ще ж одна..."..........
За що це, Боже, покарання -
Любити цього юнака?!....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.02.2012
автор: Adele