Грію плечі оголенні холодом пальців
в порожнечу темряви безцільно вдивляючись
Звуки дощами осінніми скапують,
стікають по обличчю брудних вікон.
По дорогах розмитих ногами босими
собі діти бездомні притулку шукають,
а за ними слідом такі ж бездомні собаки,
на завтра яких розстріляють.
Я втрачаю надію залишитись справжньою
в цьому світі себе в собі знайти важко,
а життя ламає по гілці щодня,
хоча небо все ж трохи ближче…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312724
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 10.02.2012
автор: М. Вольная