Мене отут, тебе отам навчають.
Твої отам, мої отут сидять.
Нас різні вже своїми називають,
А почуття спокійні, наче сплять.
І ти не знаєш, що оце пишу
Вірші, тобі присвячені сьогодні.
Я, мабуть, лише вічності лишу
Ці почуття до тебе, благородні.
Мені достатньо знати, що ти десь
Смієшся щиро в щасті на цім світі.
Я, як та риба, я попався весь
У вроди неземної твої сіті.
Я дякую за той маленький дар,
Який мені не здатна інша дати.
За непідкупний у очах цих жар,
Якого я не смію попрохати.
В життя твоє вриватися не буду,
Бо ти будуєш долю своїм ладом.
І цьому не зарадить навіть вуду.
Буття твоє хай буде мармеладом.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312863
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.02.2012
автор: Андрій Конопко