«Часи не ті і помисли не ті, -
Так два попи на лавці мізкували, -
Усі гладкі, вгодовані, товсті,
Такі зажерливі і грішні стали!
Бо хто ти, людино, насправді єси,
Вживаючи смажене, жирне, м’ясне?
Не для життя, а для утіхи їси!
А нам же, щоб жити, згодиться й пісне!
Ех, часи не ті і помисли не ті,
Та лиш нам, мабуть, про те з тобою відать.
Он м'ясо зашкварчало на плиті», -
Сказали це й почалапали обідать.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312894
Рубрика: Сатира
дата надходження 10.02.2012
автор: Квітка Надії