Як же я тебе кохаю!
І від плачу розквітаю
Сльозами щастя...
Ти моє всесвітнє щастя
І не буде більш ненастя
Поміж нами!...
Ми одне велике ціле
Навіки́ нерозділиме
У світанках...
У світанках сметанкових й
На галявинах казкових.
Наче квіти,
У віночок заплелися
Між собою порослися
пелюстками.
У кохання відлітаю
Із тобою. Забуваю
Вирій туги.
З гротів мрії загадкових
Та із спогадів раптових
Ми ожи́ли.
Повернулись із блукання
Й перекинулись в кохання
всього світу.
Ми неначе дві комети
Подолаємо парсеки
Задля зірки,
Що спалахує коханням,
Як загадують бажання
Дві людини.
І цієї ночі знову
Хтось чарівним тихим словом
Змінить долю...
І займеться квазаро́вим
Небо світлом кольоровим.
І загинуть світороки
В білій дірці між от тими,
Хто з закритими очима
Бачив тої ночі зірку...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2012
автор: Adele