Квазар любові

Як  же  я  тебе  кохаю!
І  від  плачу  розквітаю
Сльозами  щастя...

Ти  моє  всесвітнє  щастя
І  не  буде  більш  ненастя
Поміж  нами!...

Ми  одне  велике  ціле
Навіки́  нерозділиме
У  світанках...

У  світанках  сметанкових  й
На  галявинах  казкових.
Наче  квіти,

У  віночок  заплелися
Між  собою  порослися
пелюстками.

У  кохання  відлітаю
Із  тобою.  Забуваю
Вирій  туги.

З  гротів  мрії  загадкових
Та  із  спогадів  раптових
Ми  ожи́ли.

Повернулись  із  блукання
Й  перекинулись  в  кохання
всього  світу.

Ми  неначе  дві  комети
Подолаємо  парсеки
Задля  зірки,

Що  спалахує  коханням,
Як  загадують  бажання
Дві  людини.

І  цієї  ночі  знову
Хтось  чарівним  тихим  словом
Змінить  долю...

І  займеться  квазаро́вим
Небо  світлом  кольоровим.
І  загинуть  світороки  

В  білій  дірці  між  от  тими,
Хто  з  закритими  очима
Бачив  тої  ночі  зірку...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312917
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.02.2012
автор: Adele