Розтривожені сни так грозились нам стати пророчими,
Бились птАхи крилом у вікно-передвісники сліз.
Певно ми десь в думках свою долю,ЩАСЛИВІ, наврочили,
Навіть мрія,і та розвела перехрестя доріг.
Так! Простіше було б розчинитись із літніми грозами,
Чи росою зраннЯ оповити краєчки повік,
Тільки пам'ять жива,і заповнюють тишу всі спогади,
Осідають мов пил десь на дні молодої душі.
Не забути вже їй як горіли ті очі сполохані,
Що манили,мов зорі ясні,в свій солодкий полон,
Та таке те життя-розлучаються навіть ЗАКОХАНІ,
Ті,що грілись щодня лиш теплом найрідніших долонь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312972
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2012
автор: Solomia