Я не вмію сміятись...це ж треба...
Та повір, так було не завжди.
Я сміялась до сонця, до вітру й до неба,
Я сміялась, як всі, я сміялась, як ти...
Я не вмію ридати...й не треба!
Правда, все ж якось дивно без сліз.
Та повторюю твердо для себе:
Я відмовлюсь від сліз навідріз!
Як же сталося так? І чія в тім вина,
Що забувши про щастя, кожен день я сумна,
Що провожу я ночі в задумі без сна,
Що лишилась в мені пустота лиш одна...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312978
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2012
автор: Фантомаска