Невагомість (прокидання)

04:22
Її  волосся  було  розбрисканим  по  білому  простирадлу  і  було  схожим  на  густе  сузір’я.  Вона  щовечора  змащувала  його  біо-гелем  аби  воно  безперестанно  світилось  у  темряві  й  не  підпускало  до  нас  зацькованих  привидів.  На  днищі  нашого  акваріуму  й  без  того  завжди  нуртував  запах  страху,  закликаючи  подорожніх  залишати  свої  сліпі  очі  прямо  на  обезводненій  поверхні.  Мені  хотілось  ковтати  її  сон,  перерізати  ним  свою  горлянку  щогодинно,  майструвати  рухи  і  покинути  врешті  це  засклене  пекло,  але  вона  завжди  встигала  розвиднітись…  


04:45

Мої  нові  руки  страждали  від  перенасичення  зором,  -  десять  очей  різного  кольору  косились  одне  на  одного  і  ворогували  потай.    Крізь  забруднену  сітківку  все  далі  плазували  перестороги  і  вигадані  образи  майбутнього.  Її  заелектризоване  волосся  ще  подекуди  виринало  з  глибин  часу  і  відтінювало  літери  мого  нового  прізвища.  Кути  зору  все  більш  загострювались  і  заливали  кімнату  свіжою  мрійницькою  кров’ю    …



05:02

Годинник,  капці,  пошуки  світла  навпомацки,  кухня,  холодна  вода…



05:06

Серцебиття  трохи  прискорене,  постіль  ще  не  встигла  стати  чужою  і  зустрічає  залишками  тепла.  Помалу  межа  між  кімнатою  і  акваріумом  стає  помітнішою…  сон.


05:27

Тепер  ми  частуємся  глінтвейном  на  старому  кладовищі.  Її  волосся  ще  освітлює  цупку  темряву,  руки  не  відпускають  пустий  акваріум.  
— Кисень  стрімко  безповоротно  у  випадок  а  потім  сигнал  і  ніхто  не  чує  і  все  задихаєшся  і  все  надієшся  на  паузу  кисень  кисень  а  янголи  то  відображення  в  побитому  дзеркалі…  так?  —  ковтаючи  ранок,  репетувала  вона.
— Тааак…
Мовчу…  чому  ти  не  лунаєш,  паскуднику?  Вже  починаю  впізнавати  її,  помічаю  власне  вбрання  і  єдиний  амулет.  Тихо,  але  відчуваю,  що  поспішати  вже  нема  куди.  Обережно  чіпляюсь  за  її  сукню  і  повільно  підіймаюся  над  могилами.  Збентежений  десяток  очей  вказує  нам  обом  на  бездиханну  дівчину  з  синькуватою  шкірою,  що  приросла  до  мого  ліжка.


--:--  Ранок

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313114
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 11.02.2012
автор: Biryuza