Ти згустку осені торкнись
І покохай мене до болю,
Тоді зігрію я собою
Студений місяць,неба вись.
Зроби так,щоб любов цвіла
Вогнем розлитим в міріади,
Тоді розвію безбач зради
Живою скрипкою тепла.
І мого серця ніжний щем
Зумієм,вірю,розпізнати.
Любові цінної карати
В надії випадуть дощем.
Чуттів поскручую краї
У пуп'янок тугий любові.
Він задухмянить в дні зимові
Чуття і помисли твої.
Моя душа в твоїй згорить.
Нехай всі кажуть,що ти згуба,
Що дуже воля мені люба,
Та я карбую долі мить.
Невже це правда-не засну.
Нехай не здійсниться найгірше.
Із вірою у щастя-вперше
Його закрию на засув.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313222
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.02.2012
автор: Синьогора