Ми знову разом. А ніхто не вірив...
Та і самі, якщо вже чесно, теж.
Мабуть-таки, існують в світі сили,
Що змушують виходити із меж.
Ці світлі очі... Я їх розумію...
Так само, як мої читаєш ти -
Без тебе далі жити не посмію,
Ми є підґрунтям спільної мети.
А кажуть - вороття назад немає,
Все, що було, ніхто не поверне́...
Я заперечу те, бо точно знаю -
Якщо живий, то зможеш ти усе.
Складний зробити крок собі посміли,
Він унікальний, навіть не збагнеш...
Адже ніхто свідомо в нас не вірив,
Та і самі, якщо вже чесно, теж.
(23.09.2008.№53)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313280
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.02.2012
автор: Вадим Косарєв