Не більше ніж мить
протривало життя.
А в тому житті
стільки всього.
Кохання і радість,
і біль, й забуття.
І безліч людей,
і.. нікого.
Одна тільки мить,
а стільки усього,
що важко повірити
в справжність його.
Невже це все правда?
Хіба це можливо?
Та все ж таки було.
І це не брехня.
Не більше ніж мить
тривав поцілунок.
А спогад про нього
зоставсь на завжди.
Не більше ніж мить
діяв трунок.
А серце ще й досі
болить.
Одна тільки мить -
вона ж вічність.
Немає в тій вічності дня.
Немає для неї
і ночі.
Не буде ніколи
й кінця.
Триватиме вічність безмежну.
Триватиме завжди,
й колись, відлуння
її пронесеться.
До берега моря,
де будемо ми.
Не більше ніж мить
протривало життя.
А пам'ять про нього
ніколи не згасне.
Ніколи не буде
кінця цього дня.
Його не було просто,
власне..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313306
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2012
автор: Fagotyst