Напевно я живу просто з вами поруч,
Заодно з вами на цій богом забутій планеті,
Мої вірші і моя проза нікому із вас непотрібні,
Я впевнений, та продовжую писати
Як билися Монтеккі і Капулетті,
Я виливаю свої гіркі сльози,
Запиваю їх тонною розчинної кави,
І стоячи в самоті біля красивої вази,
Я не визнаю свою поразку,
Та й для мене це не програш
А лише повід для того щоб вчитися,
На своїх помилках виходить яскравіше,
І не залежить від того чи буду,
Чи не буду сьогодні молитися
Треба робити все набагато красивіше,
Щоб мене почули треба кричати,
Та я вже захрип від цього безглуздя,
Треба просто почати, просто почати,
Втікати від свого світу й безумства...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313325
Рубрика: Верлібр
дата надходження 12.02.2012
автор: Віктор Непомнящий