Біжить синок, сльозинки з очок градом,
Показує колінце, що кровить,
А мама дивиться суворо і не радо
І на непослуха вовчицею гарчить.
Пішов малюк ковтаючи сльозинку,
Гадаючи, ну що в ньому не так.
Он у сусідів доня,як перлинка,
А він росте, немов в траві будяк.
Ти поцілуй і обійми дитину,
У нього ж зовсім не нога болить.
Бо буде пізно відчувать провину,
Даруй тепло, доки його кортить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313348
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2012
автор: Любов Чернуха