* * *
Загляну пам’яті своїй у вічі —
Пірну в безодню спогадів правічних,
Нехай не тліють життєдайні свічі —
Хвилини втіхи, пройдені в дитинстві.
Життя не завжди медом частувало,
Гіркий полин — мов чисту воду пив,
Воно мене в терпіннях гартувало,
О як же мало я добра зробив!
А час нестримний ти уже спиниш —
Щодня до вічності він потурає нас.
Чому ж душею ти своєю кривиш?
Свій час ти бережи! Освячуй час!
Сердечним порухом свого нутра,
Ступаючи дорогою любові,
Хай щедрою буде твоя рука!
Відкрий затвори нашій добрій волі!
На обрії ще незабутих днів
Збудую храм святий життя нового.
Холодне серце я зігріть не вмів,
Безсилля знищу попри всю знемогу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313358
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2012
автор: Богом Даний