Я знову п"ю: чи то від лиха, може, щастя
скрипучу віхолу - холодну таїну...
І кожен вечір намагаюся прокласти
туди дорогу, де зустріла я весну.
Вікно розхристане, морозно, та нехай...
Я не боюся ні хвороби, навіть смерті!
Мені так хочеться відчути веснограй, -
його роздму́хати по всій, по всій планеті!
Стою нажурена я зовні, але Там,
десь не ховаючись розквітнула фіалка.
Я не боюсь тебе, зима, - не мій ти пан!
Вікно рохристане, мороз...Я вільна галка!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313377
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2012
автор: Ліна Біла