Ти заплітав в моє волосся квіти,
Розвіював їх вітер.
Дарував світанкові цілунки.
Я все далі від реалій...
Перехоплювали подих
Твої гарячі руки.
Заварював ти каву,
У лунках відліку часу лукавого
Життя від вокзалу до вокзалу..!
І ніби часточка мене,
Що разу помирає.
В обійма тебе загортаю -
А може лишишся?!
За секунду до відправлення питаю,
Не встигаючи вимовить кохаю...
Лише в слід кричу "Чекаю"!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313517
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.02.2012
автор: Саша Берест