Вчора пішов із життя Микола Верещака, який останні роки перебував у будинку ветерана в Черкасах. Попри прикутість до ліжка та важку багаторічну хворобу, він багато писав, читав та друкувався в інтернеті.
Нехай земля буде йому небом!
P.S.:
Вчора в Ірпені, де Катруся Матвійко презентувала другу збірку поезій та було багато відомих поетів з усієї України, вранці сталась неприємність. На порозі будинку, де ми проживали, замерзла птаха. У Катрусі навернулись на очі сльози. Олексій Тичко її і мене намагався заспокоїти. А Любов Долик пригадала притчу, коли смерть приходила до хати і забрала корову замість жінки, яку мала б....
Подумалось, що то так смерть сповістила нас про його смерть....
А ще минулого року він образився на мене, що його ім'я стояло поруч з іменами уже померлих поетів. Я намагалась пояснити, що у тому списку всі поети Черкащини, які жили і творили протягом останніх 200-х років.... Та те, певне, була не образа на мене, а передчуття кінця....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313567
Рубрика: Нарис
дата надходження 13.02.2012
автор: Софія Кримовська