Як тло досвітньої зорі,
Відображає небуття.
Подивляться на неї люди -
Спалахують враз почуття.
Хто не пройде,
Той монолог не заведе.
Вербове гілля обвиває
Її обличчя, гнучкий стан.
Чомусь хотіли бачити красу,
Посічену промінням сонячним косу.
Але по овдовілих вулицях
Осіннім листям промайне.
Як запримітять її очі,
Одразу кудись зникне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313617
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2012
автор: Нака Шер