Розрізав
залп
морозний день зими,
зірвались
геть
голодні круки.
В єдиному строю
застигли ми:
живі та мертві,
прадіди та внуки.
Землі своєї
втрачені сини,
за кого й нам
припало жити,
із забуття
вернулися вони,
з брудної ями -
під гранітні плити.
Крізь літери -
блиск слави та біди
в очах,
немов живих донині -
бійців та лейтенантів молодих;
і подих непокірної країни.
Колише вітер хвилі полину,
заносить всі шляхи снігами.
Хай не вуста
розкажуть про війну,
але безсмертна, невсипуща пам’ять.
січень - лютий 2012.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313619
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 13.02.2012
автор: Ігор Бринцев