Заберіть її, чи знищіть, чи закиньте
Десь подалі: в прірву чи підвали.
Так пече, як перець, ви повірте.
Так болить, як балкой-битой били.
То холодною хлюпоче хвилею,
То як лід лежить незламно.
І пече палає полум”ям,
І як лист тріпоче лагідно.
Літала ластівкою, люблячись у літі,
Сумна тепер сидить і серце ссе.
То красувалась, як конвалія у квіті,
Зім"ята, зтоптана, зів”яла вже.
Кому віддати дешево, задарма?
Вона і лагідна, і любляча, й ласкава...
Ну, що ж, нікому? Така вже в мене карма.
Душа? Її я Музою назвала.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313644
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2012
автор: Конвалія