Коли ще вранішнє буяло
Мого життя ласкаве сонце,
З кохання зняти покривало
Мені приспіло - дивний сон це.
У зачарованому стані
Іще не навчений,бо перша,
Лише фантазіями знані
Пізнав дівочі пружні перса.
Не міг дихнути,стисло груди,
Свинцеві не піднять повіки,
Спалило жаром спраглі губи,
Скипіла в жилах кров навіки.
Та спасся я,німе блаженство
Тривало мить,вже за хвилину
Опанував те навіженство
І...відступив - ледь не загинув.
Я вдячний їй - не насміялась,
Хоч досвід мала більший мого.
Незайманість моя трималась
Ще довго-довго після того.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313713
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 13.02.2012
автор: asaala