Потонули в снігу дерева.
Безгоміння. М'яка пітьма.
Як замріяна королева
В білих шатах пливе зима.
Зупинюсь, не ступну, не рушу.
Що це: казка чи, може, сон?
А зима зігріває душу
І поволі бере в полон.
Лише тиха природа краю
Заспокійливо манить вдаль
До небес, де в акордах раю
Безгранично прекрасна рань.
Десь дрімають ставки й діброви
Під м'якою периною сна.
Сніг іскриться сріблястим словом
Й починає свій спів земля.
Лиш замети, як нові друзі -
Кожен раз зустрічає душа,
Але серце прийме їх сповідь,
Щоб усмішка повік цвіла.
Бо чекати на диво ніжне
Звикли кожен, хто в мріях йде.
Ті вершини сліпучо-сніжні
В білих снах віднайдуть мене..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313738
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.02.2012
автор: Dreaming of You