Вовки голодні бігають під вікнами,
І тикаються мордами в долоні.
І ясні верби будуть ще довіку нам
Нагадувати все, на що ми згодні.
Чи гідні ми? Чи варті ми? чи дужі ми?
Щоб все це нам - однині і довіку?
Чи оплетемо нашу землю ружами,
Коли роки й літа зіб′ються з ліку?
А поки ненароджені ілюзії
Вбивають породіль своїх зсередини,
А ми у спровокованій контузії
Всміхаємося далі, як заведено...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313783
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 13.02.2012
автор: Redsailers