Любові чашу випила до дна,
Не знаючи,що то була отрута.
Невдовзі вже закінчилась весна,
А під вікном зачервоніла рута.
Мене бентежив квітів аромат,
Бджолиним медом чулося порою,
Виходила у той прекрасний сад,
Щоб милуватися зеленою красою.
Губилась травами лишаючи сліди,
Й ховалася за вітром чітко-пильно...
Краплини падали небесної води,
Рікою розливались досить сильно.
Тривожив душу вечір дощовий,
Багато думалось про золотаві центи,
Любов колись дісталася в кредит,
Платила немалі тоді проценти.
Сльоза біжить,а мій сердечний ритм,
Пронизує нестерпний біль буття,
До бою рветься юний листопад ,
Бо в тім саду влаштовує життя...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313835
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2012
автор: лоя