Голодним вовком вию за минулим,
Очами жовтими, що в місяць закохались,
Вдивляюсь в дні, що птахом промайнули,
Шукаю день, де тонке розірвалось.
Колись грайлива і весела зграя
Разом життя долала перешкоди,
Тепер одинаками в ніч пірнають
Чужі обличчя, боячись негоди.
І сиве листя залишивши в скронях
Зірвавши зелень мрій всіх незабутніх,
Холодний вітер розірвав долоні,
Що так плекали дерево могутнє.
Крізь дощ і вітер, крізь роки і долі,
Збираючи розкидане каміння,
Осиротілі душі мчать на "волю"
Із пекла в пекло - знов у павутиння...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=313869
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.02.2012
автор: Невгамовний