Між тихими кроками плутався вітер,
Її недошептані схоплював фрази.
Він, певно, готовий весь вік тріпотіти,
Та от вдалині майоріє оазис…
До зелені тягне, лиш зморюють дюни.
Піщинки самі співчутливо: «Потонеш!».
Вона ж всі на світі пустелі посуне,
Щоб тільки дійти – хай вві сні, хай босоніж!
З-за обрію кличе, приборкує голос.
Від слова як пензля – душа філігранна.
Біжить крізь бархани наївна до когось -
Так діє не спрага, так діє кохання…
Та сонною стала від щастя укусу,
Знайшовши нарешті в оазисі крила.
Відчувши на дотик жадану спокусу,
Ослабло: «Не стань міражем», - попросила.
...і тебе зі святом!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314018
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2012
автор: SinusoЇda