Піду пройдусь я по стежині,
Згадаю силу босих ніг,
Й дитинства мого безтурботність,
І гомінкий й веселий сміх.
Десь там згубив своє дитинство,
Взамін знайшов я почуття,
А з ним турботи та надію,
Що кращим буде це життя.
Ростем, та з часом розумієм,
Що з ростом цим, росте тривога,
Що не усі у цім житті,
Ми щастя випросим у Бога.
Тому пройдусь я по стежині,
З дитинства щастя наберуся,
Воно ж моє і таке є рідне,
Нажаль у нього не вернуся.
І всім вам хочу побажати,
Щоб щастя своє ви знайшли,
З свого дитинства і до смерті,
Щоб ви прекрасно прожили.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314024
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.02.2012
автор: Чорний Кіт