Серед цих думок -
загублені долі,
знедолені сім’ї, поламані, кволі,
В житті алкоголю -
інші моменти:
багато померлих, із памяті стертих,
Руки в крові -
так жити ти хочеш?
Та що та дитина шепоче щоночі?
До Батька полинути,
гублення в клоччя
і як подивитися рідним у очі?
Його не вернути,
та хто ж винуватий?
Невже доля хоче данину зібрати?
І поки по правді Бог буде карати,
інших розкладів - годі чекати.
У сірій землі
немає героїв,
на шляху до смерті постали до бою .
Світло, авто,
темінь закрилась,
у цьому процесі правда покрилась.
Долі по крові, життя люду стоять,
моменти проходять, та інші говорять,
І як не забути ті рани у серці,
коли замість рідних лишаються мерці.
П'ять років минуло,
п'ять років у студи,
та скільки цих років у долі-паскуди?
Немов клин у груди,
що далі там буде,
чи може ті роки принаймні забуде?
Принаймні не дасть
проливати ці сльози,
від неї лиш чути новітні погрози.
Життя наче грози,
без радості досі,
та що діти вулиці в тебе попросять?
Попросять ще хоч
на хвилину побути,
та кличу від серця тепер не почути,
Навіщо біль чути,
навіщо те горе,
а дурні за спинами поки говорять,
Світлини від шляху
криваві від трупів,
злощасні місця зганяють у ступор,
Та де справедливість?
Та де те майбутнє?
лише вітер смерті надалі відчутний.
Долі по крові, життя люду стоять,
моменти проходять, та інші говорять,
І як не забути ті рани у серці,
коли замість рідних лишаються мерці.́
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314214
Рубрика: Авторська пісня
дата надходження 15.02.2012
автор: Марк Тулій