***
Зустрілися: почубились за коси!
Летіло пір’я біле до землі,
А на щоках хололи ніжні роси,
Губились у розхристаній імлі...
Ті ж дві уперто рвали покривало
Незграбно-сірих вайлуватих хмар.
І кожен напирав, що: мало, мало!
Моє це, я ж бо нині тута цар!
Зорів мороз і потирав зап’ястя,
Та й сонце між ваганнями висот:
Піде нарешті? Чи таки удасться
Вчепитися обіруч до щедрот?
І лиш надвечір врешті розійшлися:
Зима-зимою, рано ще весні...
Останній промінь теплий застудився,
Примарою розтанув в далині...
(15.2.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314269
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2012
автор: Леся Геник