Так боляче, як раптом і на злеті,
Так боляче, коли навік нема.
Вже вічний холод прагне й згадку стерти,
Тепло минуле лиш душа трима.
Так мріялось, що ще і дні, і роки,
Так вірилось, що тихо плине час.
Та марно: назавжди затихли кроки,
Вже не почує їх ніхто із нас.
Ось і нема… Лишились біль і пам’ять,
Лишились сльози і думки гіркі.
А в спогадах своїх хай люди славлять,
Слова хай будуть світлі і палкі.
…Так боляче, як раптом і на злеті,
Так боляче, коли навік нема.
Вже вічний холод прагне й згадку стерти,
Тепло минуле лиш душа трима.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314292
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2012
автор: Копачівна