Поряд з тобою я відчуваю спокій.
Ти для мене - його стала величина.
Ззовні між нами немає навіть і року,
Зсередини нас розділяє століття два.
Душу б тобі відкрити, подарувати,
Сповідь свою почати з її найтемніших кутків...
Тобі про мене так мало потрібно знати.
А може і знати про мене ти б не хотів.
Вийти б у поле, в туман перед світанком,
Тебе не торкаючись, дивлячись у далечінь.
Після нічного вина був би мені сніданком
Твій тихий голос і жовтого жита тлін.
Рушили б разом назад під першим промінням
Сонця ранкового, жмурячи стомлені очі.
У місті знову чужими стати потрібне уміння...
. . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . . .
Так не повинні кінчатися щирі ночі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=314338
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.02.2012
автор: Елена Краевская